У період зростання й зміцнення міжнародних зв’язків в галузі економіки виникає достатньо гостра потреба в оволодінні іншомовною компетенцією, підвищенні ефективності наявних практик ділового спілкування іноземною мовою, розробці нових стратегій розвитку компаній та шляхів підвищення мотивації працівників. Сучасний бізнес спрямований на пошук оптимальних рішень для забезпечення працівників керівних та управлінських ланок спеціальними вміннями й знаннями, що зумовлюють ефективне спілкування в межах типових ситуацій ділового дискурсу: ведення телефонних розмов, проведення нарад та зборів, перемовин, презентацій, планування PR-кампаній, розробка рекламних стратегій тощо.

Орієнтація на професійне оволодіння іноземною мовою передбачає набуття компетенцій успішної комунікації між діловими партнерами, компанією-провайдером послуг та її клієнтами, в управлінні проектами, під час реалізації проекту, над яким працює команда, сформована з міжнародних спеціалістів тощо. Це вимагає від представника управлінської ланки компанії постійного розвитку й вдосконалення навичок й вмінь вербалізації інтенцій, чіткої постановки цілей та завдань перед виконавцями, орієнтування на досягнення результатів, структурування виступів, висловлення ідей, розвитку стратегічного мислення, спрямування креативного потенціалу людських ресурсів.

Незважаючи на сталу результативність застосування класичних підходів до формування професійної іншомовної компетенції[2] спеціалістів, виклики сьогодення потребують нових поглядів на практику вживання мови, розширення традиційних можливостей викладання мов, розбудови інноваційної методології оволодіння іноземною мовою, розробки параметрів та критеріїв лінгвістичної ефективності управління.

Базовими компонентами загальної іншомовної компетентності управлінця є: мовна компетенція, що включає розвиток фонетичних, граматичних та лексичних навичок іншомовного спілкування, мовленнєва компетенція, що охоплює чотири види мовленнєвої діяльності: говоріння, читання та письмо, лінгвокультурна компетенція, що передбачає знання країнознавчих та соціокультурних особливостей спілкування іноземною мовою[2]. Комунікативна компетенція зумовлюється такими складниками, як дискурсивна, стратегічна, соціальна і соціально-культурна компетенції[1; 3], і передбачає лінгвокультурні особливості іноземної мови, соціальній контекст вживання певних лексичних одиниць, граматичних форм, мовленнєвих зразків і моделей, планування мовлення у різних видах дискурсів тощо.

Відповідно, традиційні й сучасні ракурси визначення іншомовної компетентності фахівців нефілологічної спеціальності[3] включають лінгвістичний[4], соціолінгвістичний[5], лінгводидактичний[6], комунікативний[1] компоненти. Новітні підходи щодо розуміння лінгвістичної ефективності управлінців, що забезпечують нову якість внутрішньої і зовнішньої комунікації на підприємстві, повинні спиратися на доробки сучасної лінгвістики. Приміром, залучення лінгвостилістичних аспектів[7] іноземної мови під час проведення тренінгів може розширити традиційні уявлення іншомовної компетенції та відкрити нові стратегічні перспективи розвитку компаній.

Відтак, ключова компетенція сучасного управлінця, якою є іноземна мова, разом із традиційними складниками включає також і лінгвостилістичну компетенцію, визначаючи портрет успішного управлінця.

По-перше, це – фахівець, обізнаний у відповідних лінгвостилістичних аспектах ефективної практики використання іноземної мови в управлінській сфері; по-друге, – досвідчений реципієнт інформації, здатний встановити справжні інтенції адресанта, і, по-третє, – майстерний користувач іноземної мови, який усвідомлено планує мовлення, застосовуючи стилістичні можливості вербалізації ідей задля досягнення прагматичної мети (переконання, мотивування, розширення уявлень, створення брендів тощо).

Теоретична лінгвостилістична компетенція управлінця охоплює знання теоретичних основ стилістичної фонетики, граматики, лексикології, синтаксису, семантики, практичні навички розпізнавання лінгвостилістичних особливостей висловлювань та дискурсів. Обізнаність у правилах та нормах використання мовних одиниць в межах різних функціональних стилів підвищує якість сприймання або підготовки мовленнєвого продукту, яким може бути доповідь, презентація, переговори тощо. Надтонке відчуття можливостей порушення правил на норм при створенні мовленнєвих продуктів відповідно до бажаної прагматичної мети здатне змінити емоційний стан цільової аудиторії та спонукати її до певних дій. Окремої уваги заслуговує розгляд методології розвитку метафоричного мислення управлінців[8], адже в цій царині використання теоретичних основ лінгвостилістики є найбільш плідним.

Практичні рецептивні навички й вміння іншомовного спілкування передбачають навички обробки інформації у процесі її сприймання, осмислення ключових меседжів висловлювань та фрагментів ділового дискурсу, навички розпізнавання стилістичних засобів мови та встановлення цілі, з якою звертається співрозмовник. Зазначені навички надають змогу ідентифікувати випадки маніпуляції, встановити факти надання недостовірної інформації та з’ясувати справжні інтенції партнера, клієнта, працівника тощо.

Розвиток продуктивних навичок і вмінь ділового іншомовного спілкування з огляду на зазначені вище підходи до формування компетентності управлінця забезпечується безпосереднім використанням іноземної мови в межах різних ситуацій з урахуванням майстерно дібраних стилістичних вербальних засобів відповідно до мети комунікативної практики.

Розбудова комплексних курсів з ділової стилістики іноземної мови для потреб сучасного бізнесу становить перспективний напрям в методиці викладання іноземних мов для фахівців управлінських наук. Високоякісна лінгвістична підготовка управлінця становить цінний і ціннісний актив будь-якої прогресивної компанії, що прагне бути лідером та успішним учасником ринкових відносин.

Список літератури:

  1. Данилюк С. С. Мовна та мовленнєва компетенції як складники комунікативної компетенції в межах моделі формування професійної компетентності майбутніх філологів засобами інтернет-технологій / С. С. Данилюк // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. – 2013. – Вип. 29. – С. 506–512
  2. Скляренко Н. К. Сучасні вимоги до вправ для формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь / Скляренко Н. К. // Іноземні мови. – 1999. – № 3. – С. 3–7.
  3. Тинкалюк О. Сутність і структура іншомовної комунікативної компетентності студентів немовних спеціальностей вищих навчальних закладів / О. Тинкалюк // Вісник Львівського університету. Cерія педагогічна. – 2008. – Вип 24. – С. 53–63
  4. Chomsky, N. Aspects of the Theory of Syntax. Cambridge / Noam Chomsky. – Massachusetts: The M.I.T. Press, 1965. – 251 p.
  5. Hymes, D. H. Foundations in Sociolinguistics: An Ethnographic Approach / Dell Hymes. – Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1974 – 260p.
  6. Saville-Troike, M. The Ethnography of Communication / Muriel Saville-Troike. – Oxford: Blackwell, 1989. – 315 p.
  7. Simpson P. Stylistics / Paul Simpson. –; N. Y. : Routledge, 2004. – 247p.
  8. Weick, C.W. Out of context: using metaphor to encourage creative thinking in strategic management courses / Weick, C.W. // Journal of Management Education. – 2003. – № 27. – P. 323–343.

Палійчук Е.О.
Кандидат філологічних наук

Лінгвостилістичний портрет сучасного управлінця

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *